Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 910/31122/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Козир Т.П., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016у справі№ 910/31122/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" доПублічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"простягнення 12588,56 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Губенко І.В., дов. від 14.01.2016 № 2-ЮР

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12588,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/31122/15 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" страхове відшкодування в розмірі 12588,45 грн., судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Шевченка Е.О., суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/31122/15 скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" 1339,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 у справі № 910/31122/15, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, вважаючи, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страхувальника особи, винної у ДТП, в межах понесених ним фактичних витрат.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-150-15-00063, за яким застраховано автомобіль марки Suzuki, д.н. НОМЕР_3.

23.06.2015 в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, та транспортним засобом марки ГАЗ, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7.

Відповідно до довідки ВДАІ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Suzuki, д.н. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження: правих дверей, заднього правого крила, заднього бамперу.

Постановою Київського районного суду м. Одеси № 520/9129/15-п від 17.07.2015 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

17.07.2015 позивачем складено страховий акт № ПСКА-5296 та розрахунок до нього, якими визначено суму страхового відшкодування в розмірі 42687,02 грн., яка була виплачена страхувальнику платіжним дорученням № 13890 від 21.07.2015.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Газ, д.н. НОМЕР_2 застрахована Публічним акціонерним товариством "ХДІ Страхування" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2145550.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу № 11/12366 від 11.08.2015, в якій просив сплатити суму в розмірі 42687,02 грн., у відповідь на яку відповідач здійснив виплату відшкодування у розмірі 30098,46 грн.

Посилаючись на те, що договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2145550 передбачений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача різницю між сумою страхового відшкодування, виплаченого позивачем своєму страхувальнику, та сумою, відшкодованою відповідачем.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що до позивача у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від відповідача компенсації завданої шкоди у розмірі 42687,02 грн., а відповідачем не доведено, що шкоду застрахованому транспортному засобу було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення, не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції з тих підстав, що відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а різницю між сумою відшкодування, визначеною зазначеним Законом та фактичним розміром збитків, має бути відшкодована особою, винною в їх заподіянні (винуватцем ДТП), у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтями 3, 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, у момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідач прийняв на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником (або іншою особою, яка експлуатує забезпечений транспортний засіб). Сутність цього виду страхування (страхування відповідальності) полягає в прийнятті страховиком фінансових ризиків виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди, а також у згоді страховика прийняти обов'язок сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне (відповідна правова позиція наведена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-2598цс15 та від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14).

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 288 Господарського кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як передбачено ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інші особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що до позивача в межах фактичних витрат перейшло право на отримання від відповідача компенсації завданої шкоди у розмірі 42687,02 грн., і вказаний розмір, як свідчать матеріали справи, не перевищує ліміту відповідальності страховика, передбаченого договором страхування цивільно-правової відповідальності, що не було враховано судом апеляційної інстанції.

При цьому висновок апеляційного господарського суду про покладення в даному випадку обов'язку з відшкодування різниці між сумою відшкодування та фактичним розміром збитків на винуватця ДТП, не узгоджується, зокрема з правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування норми ст. 1194 Цивільного кодексу України, викладеній у постанові від 24.02.2016 у справі № 6-1009цс15.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевим господарськими в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Як визначено ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду на підставі ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 у справі № 910/31122/15 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/31122/15 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 1461,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Козир

С. Самусенко